Волинська хата в Німеччині: як вона опинилася за тисячу кілометрів

У німецькому селі Лінстов на півночі країни зберігається дерев’яна хата, збудована за традиціями Волинського Полісся. У цій споруді облаштували музей, присвячений долям вимушених біженців минулого століття. Про це повідомляє джерело.

За опублікованими світлинами хата майже не відрізняється від типової волинської забудови. Дерев’яні стіни з глиняними вставками, дах із соломи й очерету, простора кухня та горище, де раніше зберігали зібраний урожай. Якби не Німеччина навколо, будівлю можна було б сплутати із сільською хатою десь на Поліссі.

«Історія почалася у другій половині XIX століття, коли на Волинь почали переселятися німецькі фермери та ремісники. Вони засновували тут поселення, обробляли землю, будували оселі та створювали власні громади», — розповіли на сторінці спільноти.

Друга світова війна це перервала. Як розповідають автори публікації, напередодні та під час бойових дій волинських німців масово переселяли на захід. Частина родин після кількох вимушених переїздів опинилася саме в Лінстові, у німецькій федеральній землі Мекленбург. По завершенні війни там виділили ділянки для 73 родин переселенців.

Будинок, зведений на чужині за рідним звичаєм

Попри те, що люди опинилися на чужині, від своїх звичок вони не відступили:

• колоди рубали у сусідніх хащах;
• зводили міцні стіни з глини та дерева;
• дахи застеляли звичним очеретом і соломою.

Місцеві повністю відтворили рідне планування, об’єднавши житлові кімнати, хлів і комору під єдиним перекриттям.

Одну з таких будівель власноруч звела у 1947 році жінка на ім’я Емма Альтманн разом зі своїми синами. Через десятиліття, уже в 90-х роках, її ретельно відновили й створили всередині унікальний простір — Wolhynier Umsiedlermuseum. До створення експозиції долучилися колишні переселенці, які віддали власні раритети, аби показати світові, як боляче втрачати рідну землю.

«Сьогодні музей працює як експозиційний, освітній і меморіальний простір. Тут говорять про міграцію, втрату дому, співжиття різних культур і пам’ять про людей, чиє життя кілька разів змінювали кордони та війни», — розповіли у джерелі.