Острів Сардинія в Італії, що лежить трохи південніше від Корсики, належить до так званих «Блакитних зон». До цієї групи також відносять японську префектуру Окінава, грецький острів Ікарія та Нікою в Коста-Риці. Статус Сардинії визнали у 1999 році після досліджень, які виявили тут дуже багато довгожителів. Про це повідомляє джерело.
Сама «Блакитна зона» на острові зосереджена в центральній провінції Нуоро. Колись сюди було важко дістатися через погані дороги. Це сприяло ізоляції місцевих громад.
«Мешканці цієї місцевості могли розраховувати лише на свою найближчу громаду, залишалися активними завдяки роботі на землі та харчувалися виключно тим, що самі вирощували», — розповідає джерело.
Серед вирощеного був виноград, тож вино стало невід’ємною частиною раціону. «Поліфеноли сприяли їхньому доброму здоров’ю», — висловився менеджер одного з готелів на острові Джузеппе Форнілло.
Їжа «Блакитної зони» для туристів
Туристи особливо відзначають місцеву кухню. На деяких курортах гості можуть повечеряти стравами, позначеними символом «Блакитної зони». Це вказує на інгредієнти, які, за задумом, сприяють довголіттю.
«Серед них може бути фарро – стародавня зернова культура, яку подають із кабачками, помідорами та каперсами. Або креветки на грилі, скроплені оливковою олією екстракласу та перцем чилі. І, звісно, до всього цього обов’язково потрібно випити келих вина (або три)», — запевняє автор публікації.
Таким чином довголіття мешканців центральної Сардинії пов’язують із життям у тісній громаді, постійною фізичною працею на землі та харчуванням продуктами власного виробництва, зокрема вином.
