Морозівський розріз біля Пантаївки

У травні 2026 року Суспільне Кропивницький повідомило, що між селищами Пантаївка та Новоселівка укріплюють береги колишнього Морозівського розрізу: видобуток бурого вугілля тут зупинили у 2009 році, котлован затопили ґрунтові води, а штучні схили й далі обвалюються. Староста Новоселівського округу назвав глибину кар’єру близько 25 метрів. Це не оглядовий майданчик із квитком, а недіючий промисловий котлован, до якого у 2025–2026 роках підійшла рекультивація.

Для мандрівника місце цікаве саме як слід відкритого видобутку в Олександрійському районі Кіровоградської області, а не як стихійний пляж. Бірюзовий колір води на фотографіях легко сприйняти за запрошення. На місці запрошенням воно не є: берег може осипатися, звичний під’їзд — бути перекритим технікою, а спуск до води — крутим.

Далі ми розкладаємо, де саме лежить розріз, звідки взялося його вугільне минуле, що в ландшафті можна розгледіти без вигаданих «гарантованих» об’єктів і які перевірки варто зробити до виїзду. Маршруту з дозволом на вхід у цьому матеріалі немає: такого дозволу ми не знайшли, тож і не малюємо його.

1. Де розташований Морозівський розріз

Морозівський розріз лежить в Олександрійському районі Кіровоградської області, між селищами Пантаївка і Новоселівка та селом Морозівка. Найближчий орієнтир для карти — Пантаївка. Поруч проходить автошлях E50 на відрізку між Олександрією та Кропивницьким, тож географічно це не глибинка без доріг, а колишній промисловий майданчик біля селищ. Координати, які наводить Українська Вікіпедія, — приблизно 48°41′ північної широти і 32°54′ східної довготи. Їх достатньо, щоб поставити точку на супутниковій карті й побачити форму котловану, але не достатньо, щоб вважати під’їзд відкритим.

Котлован має форму літери «Г» і після зупинки робіт перетворився на кар’єрне озеро. Довжину зазвичай подають як 6 кілометрів. Це не діаметр круглого озера, а довжина ламаної. Одне плече тягнеться в бік Пантаївки й Морозівки, друге загинається до Новоселівки. На карті це два відрізки вздовж урізу води: якщо виміряти кожен лінійкою масштабу й скласти, вийде близько шести кілометрів по воді, а не по дорозі навколо. Цифру змінюють обвали. Староста Новоселівського округу у травні 2026 року казав Суспільному, що озеро було вужчим, після обвалів розширилося, і називав довжину вже близько п’яти кілометрів. Різниця в кілометр для пішого обходу — це додаткова година берегом, якщо берег узагалі прохідний.

Село Морозівка дало розрізу ім’я і колись було пов’язане з роботою кар’єру. Після зупинки видобутку поселення фактично згасло, тож шукати «центр села з вказівником на огляд» не варто. Орієнтир — селища й форма водойми на карті, а не туристична стела.

2. Як виникло вугільне кар’єрне минуле

Буре вугілля тут залягало неглибоко, тому його брали відкритим способом: знімали породу й поглиблювали котлован. У вугільній справі такий кар’єр називають розрізом. Видобуток на Морозівському вели з 1970 року. У 1976-му він увійшов до складу ДХК «Олександріявугілля» — найбільшого підприємства Дніпровського буровугільного басейну. Вугілля йшло на побутові брикети й на енергетику регіону, довкола виробництва трималася селищна зайнятість.

Проєктну потужність у краєзнавчих і мандрівних довідках подають як 2,75 мільйона тонн бурого вугілля на рік. Окремо в обігу є цифра «близько 10 мільйонів тонн і 15 тисяч працівників у найкращі часи». Українська Вікіпедія, звідки вона розходиться, позначена як незавершена, а 10 мільйонів ближчі до видобутку всього «Олександріявугілля», ніж до одного розрізу. Для планування поїздки ця розбіжність нічого не змінює, для історії місця — змінює масштаб: перед вами великий, але не «басейновий» кар’єр.

На розрізі працювала важка кар’єрна техніка, зокрема роторні екскаватори, а береги колись з’єднував транспортно-відвальний міст завдовжки понад 300 метрів — трофейний, німецького виробництва, відомий ще з довоєнних років. Чи стоїть він зараз, чи лежить під водою, чи пішов на метал, зі станом на 2026 рік ми не підтверджуємо. Техніку роками різали на брухт і затоплювало, тож розраховувати на «залізного гіганта в кадрі» не варто.

Роботи зупинили у 2009 році через фінансові проблеми підприємства. До того, у середині 2000-х, майновий комплекс уже передавали в оренду, обсяги падали, і буре вугілля програвало конкуренцію: у нього нижча теплотворність і вища зольність, ніж у кам’яного. Після зупинки ґрунтові води заповнили котлован. Рекультивацію, яку мали робити після видобутку, тоді не довели до кінця — саме це й наздогнало береги у 2025–2026 роках.

3. Чим це місце може зацікавити мандрівника

Цінність тут у читабельному промисловому ландшафті, а не в облаштованій атракції. З відстані видно, як відкритий видобуток лишив довгу Г-подібну виїмку, уступи бортів і відвали. Вода, якою подорожні описують розріз, має бірюзовий або синьо-зелений відтінок: так часто виглядає глибока й відносно прозора вода на світлому дні. Хімічний «курортний» склад ми не підтверджуємо й не радимо сприймати озеро як місце для купання.

Другий шар інтересу — доля селищ біля кар’єру. Пантаївка виросла на вугіллі, Морозівка після зупинки розрізу зійшла нанівець. Поїздка, якщо доступ узагалі буде, дає шанс побачити, як промисловий об’єкт пережив підприємство: не декорація, а котлован, який досі рухає берег. У 2020 році Приютівська громада включала цю територію в маршрут «Від індустрії до загубленого краю». Це слід місцевої туристичної рамки, а не чинний квитковий продукт.

Чого ми свідомо не обіцяємо: залишків екскаваторів у кадрі, піщаного пляжу, огорожі з охоронцем або вільного обходу периметра. Частину техніки затопило, частину розібрали. Пологі береги, куди раніше з’їжджали на авто, у 2026 році якраз потрапили під засипку. Дивитися є на що лише з безпечної відстані й лише там, де прохід не закритий.

4. Як перевірити доступ і спланувати дорогу

Актуальний під’їзд, можливість підійти до води й безпечність схилу треба з’ясувати до виїзду, а не на узбіччі. У 2025 році державне підприємство «Об’єднана компанія „Укрвуглереструктуризація“» замовило рекультивацію східної ділянки розрізу за проєктом ліквідації підприємства «Бурвугілля». Суспільне у травні 2026 року писало про замовлення майже на 68 мільйонів гривень і про термін робіт до листопада 2026 року. Видання «Доступ» того ж місяця наводило іншу цифру договору — близько 54 мільйонів гривень після подорожчання пального. Розбіжність лишаємо як є: для вас важливий не тендерний підсумок, а факт, що техніка на східному березі біля Новоселівки працює і під’їзди перекриває.

До перевірки поїздка виглядає просто: траса E50, поворот на Пантаївку, «десь біля води». Після звіряння з новинами травня 2026 року картина інша. Заступниця селищного голови казала Суспільному, що з боку Пантаївки доступу до води для жителів і туристів немає. Біля Новоселівки звичний пологий берег засипають, щоб зупинити обвали, які підходять до вулиць. Решта схилів лишається крутою. Змінилося не озеро, а маршрут: замість ставки на торішнє фото ви або знаходите день, коли роботи не закривають єдиний пологий берег, або відкладаєте виїзд.

Типові помилки

Найчастіше їдуть за фотографією дворічної давнини й впираються в стрічку, техніку або свіжий обрив. Друга пастка — обходити закриту ділянку «трохи далі», де борт вищий. Третя — брати дітей до урізу води: староста прямо казав, що береги руйнуються щороку, особливо після талих вод і дощів. Четверта — плутати рекультивацію зі знищенням усього розрізу. Засипають східну смугу біля Новоселівки, а не весь шестикілометровий котлован, але саме ця смуга була найзручнішим підходом.

Перед виїздом ми радимо пройти короткий список. Він не замінює дзвінок у громаду, зате не дає виїхати наосліп.

1. Перевірити, чи тривають роботи біля Новоселівки і до якої дати підрядник називає завершення.
2. Уточнити в Приютівській або Пантаївській селищній раді, чи є легальний підхід до води.
3. Подивитися супутникову карту не старшу за кілька тижнів: свіжий насип і колія техніки видно краще за відгук.
4. Не планувати виїзд одразу після зливи або танення снігу — обвали тоді ймовірніші.
5. Закласти час лише на огляд з безпечної точки, 1–2 години, без обходу всього периметра.
6. Не закладати купання, нічний намет і спуск із дітьми на борт.

Якщо хоч один пункт лишається без відповіді, день краще перенести. Паливо до Олександрії й назад ви все одно витратите, а закритий прохід на місці не стане відкритим від того, що ви вже приїхали.

Важливо. Морозівський розріз — не парк і не пляж громади. Береги осипаються, частина під’їздів у 2025–2026 роках перекрита рекультивацією, охорона й квиткова каса відсутні. Стрічка, техніка або табличка і є межею маршруту: заходити за неї не варто.