Кальярі: мандрівник обрав п’ять міст замість столиць

«А ось у Кальярі, навпаки, збереглося все те, за що я люблю Італію, але без усієї цієї метушні, що супроводжує масовий туризм», — зазначає досвідчений мандрівник Вінісіус Коста. Він відвідав понад сотню міст Європи і в матеріалі для Travel Off Path назвав п’ять міст, які обирає замість столиць. У списку — Кальярі замість Рима, Брно замість Праги, Лімерик замість Дубліна, Понта-Делгада замість Лісабона і Тронхейм замість Осло.

Що Коста протиставив столицям

• Вінісіус Коста відвідав понад сотню міст Європи.
• За вхід до римського Пантеону беруть 5 євро; раніше відвідування було безкоштовним.
• У Дубліні пінта пива коштує 12 доларів.
• Понта-Делгада лежить за тисячі миль від материкової Португалії.
• Собор у Тронхеймі він називає найдавнішою спорудою такого роду в таких північних широтах Європи.
• Брно, за його словами, навіть прагне припливу туристів.

Туристичної привабливості Рима Коста не заперечує, але величезні натовпи, плата за все підряд і повсюдна комерціалізація відбивають у нього бажання їхати до «Вічного міста», яке дедалі більше нагадує «парк розваг». Про Кальярі він пише: «Це повноцінна столиця – нехай і острова Сардинія. Місто розташоване на узбережжі, радує око пастельними тонами будівель і лабіринтом звивистих брукованих вуличок, що ведуть до укріпленого замкового кварталу на вершині пагорба, – і в ньому є те, чого бракує Риму: справжні пляжі з білим піском і бірюзовим морем». Окремо він зауважує, що багато тревел-блогерів і в 2026 році називають Прагу «недооціненою»: «Вони застрягли в застарілих стереотипах часів соцтабору і, вочевидь, ніколи не намагалися пробитися крізь натовпи в цій середньовічній столиці, яка нині стала одним із найбільш переповнених і переоцінених міст Європи. Забудьте про хаос на Карловому мосту й прямуйте до Брно: місто менше, анітрохи не менш гарне і, на щастя, не переповнене туристами – настільки, що саме місто навіть прагне їхнього припливу».

До Дубліна Коста більше не поїде: галасливі п’яні натовпи в районі Темпл-Бар роблять перебування в ірландській столиці нестерпним. «Я взагалі не є шанувальником ірландських міст, але якби мені приставили пістолет до скроні й змусили вибрати одне – ні, це не був би жахливий Голуей і не Корк, – то мій вибір припав би на Лімерик. Попри всю свою мініатюрність це місто на березі річки Шеннон має яскравий характер: тут є справжній середньовічний квартал, паби на самому березі стрімкого потоку та неповторна атмосфера студентського міста – без дублінської претензійності та засилля туристів з усього світу», — заявив він. Про португальську пару сказано так: «Якщо ви хочете побачити Лісабон, але без натовпів туристів, злодіїв, які виривають телефони, та нескінченних підйомів сходами, то знайдете спокійнішу й навіть мальовничішу “сестру” цього міста в Понта-Делгаді – місці, розташованому за тисячі миль від материкової Португалії». Понта-Делгада — історична столиця Азорських островів на Сан-Мігелі; острів, за його описом, потопає в зелені й нагадує оживлий «Світ юрського періоду», а саме місто ніби застигло в епосі великих португальських географічних відкриттів — поруч каскади водоспадів, пляжі з чорним піском і оповиті туманом ліси. Осло Коста вважає чудовим містом, але сумнівається, що хтось летить до Норвегії здалеку заради футуристичних скляних хмарочосів та ультрасучасної будівлі опери. «Я зовсім не знавець Норвегії – я лише побіжно оглянув столицю та проїхав фіордами західної та центральної частин країни, – але, судячи з побаченого, саме Тронхейм найкраще підходить для повноцінного знайомства зі Скандинавією. Тут є все: і величний собор, що здіймається вгору (найдавніша споруда такого роду в таких північних широтах Європи), і затишні бруковані вулички з різнокольоровими дерев’яними будинками, і мальовнича набережна, схожа на оживлену листівку», — пояснює він.