Екіпаж Ryanair оголосив MAYDAY через запас пального

У жовтні минулого року пасажирський Boeing 737 Ryanair летів зі штормом у Великій Британії з італійської Пізи до аеропорту Прествік біля Глазго. Двічі не зміг сісти в Шотландії і зрештою приземлився в Манчестері з запасом пального, якого вистачило б приблизно на 10 хвилин.

На борту були 171 пасажир і шестеро членів екіпажу. Напередодні та в день рейсу компанія попереджала про сильний вітер і тривалі опади. Пілоти взяли додаткове пальне, бо через вітер очікували коротшу з двох смуг Прествіка. Манчестер заздалегідь обрали запасним аеропортом.

Чому літак не сів у Шотландії?

Під час першої спроби посадки на висоті близько 80 метрів спрацювало попередження про сильний вітер, і екіпаж виконав відхід від землі. Друга спроба повторила ту саму ситуацію, тож захід знову перервали.

Після цього пілоти просили посадку в Манчестері й отримали відмову без пояснення причин. Тоді запросили перенаправлення до Единбурга; погодження зайняло близько п’яти хвилин. Під час польоту туди екіпаж дедалі більше непокоївся через рівень пального. Посадку в Единбурзі теж скасували через небезпечний вітер.

Командир вирішив летіти до Манчестера, хоча літак уже мав на 700 кг менше пального, ніж потрібно для посадки в межах встановленого фінального резерву. Розрахунки показували близько 300 кг під час приземлення замість необхідних 1101 кг. Тоді оголосили стандартний міжнародний сигнал: «MAYDAY MAYDAY MAYDAY ПАЛЬНЕ».

Скільки пального лишилося після посадки?

Літак сів у Манчестері о 19:52 — майже через чотири з половиною години після початку польоту і на 1 годину 45 хвилин пізніше плану. На борту залишалося 363 кг пального, після руління та вимкнення двигунів — 240 кг.

Британський Відділ розслідування авіаційних подій (AAIB) зафіксував, що екіпаж був під значним психологічним навантаженням і не розглядав ближчі альтернативи, зокрема Ньюкасл. Також встановлено проблеми у взаємодії з авіадиспетчерськими службами. Літак безпечно сів, однак, імовірно, пального вже не вистачило б для повторного заходу, якби він знадобився. Екіпаж від початку вважав Манчестер пріоритетним запасним аеропортом, що могло вплинути на подальші рішення.

«Хоча правила аеропорту та агента з обслуговування в Манчестері передбачали, що запит на перенаправлення мав бути прийнятий, через збій у комунікації всередині аеропорту його було відхилено», — йшлося у звіті AAIB.