Дружбівський кар’єр: від котловану до озера

На останніх кілометрах після Коростеня навігатор ще малює асфальт, а під колесами вже пісок і щебінь. За соснами відкривається Дружбівський кар’єр: білі відсипи, уступи колишньої виробки і вода, яка в сонячний день виглядає бірюзовою. До смт Дружба в Олевській громаді Коростенського району Житомирської області з Києва близько 230 кілометрів, і саме цей контраст — промислова яма посеред Полісся — збирає на березі машини з наметами.

Більшість приїжджає за кадром і купанням. На місці швидко стає видно інше: рятувальної служби немає, глибина росте швидко, а «пляж» — це укіс відсипу, який після дощу стає слизьким. Кав’ярні з шезлонгами тут не працюють, магазин лишається в селищі, а не біля води.

Нижче — як колишній кар’єр нерудних копалин «Кварц» став озером, від чого залежить колір води і що з цього випливає для поїздки: маршрут, обмеження і статус землі.

Затоплений котлован «Кварц»

Дружбівський кар’єр — не природне озеро, а затоплена гірнича виробка. Офіційна назва підприємства — Дружбівський кар’єр нерудних копалин «Кварц». Розробку почали 1948 року для будівельних матеріалів, після 1991-го об’єкт перебував у віданні Міністерства оборони. У матеріалі Суспільне Житомир сировину описують як пісковик або кварцитопісковик — камінь, з якого робили щебінь. Фонд державного майна в повідомленні про приватизацію називав пісок, гравій, глину й каолін. Обидві версії стосуються нерудних порід, а не руди; розбіжність лишається в відкритих джерелах.

Після згортання робіт котлован заповнили опади, талі води й підземні джерела. За оцінкою, яку наводило Суспільне у 2023 році, виробка на той момент не працювала вже понад 20–30 років. Максимальну глибину там само називають близько 30 метрів — приблизно висота дев’ятиповерхівки. Окремої батиметричної карти у відкритому доступі немає, тож це оцінка водойми, а не вимір кожної точки дна. Площа комплексу з заводом у довідниках фігурує орієнтовно як 124 гектари, земля в користуванні підприємства — близько 128 гектарів.

Механізм бірюзової води

Колір тут оптичний, а не «фарба» з мінералів. Вода прозора: органіки мало, мулу майже немає, водорості не затягують дно, бо товща велика, а живлення з берегів обмежене. Прозорий стовп відбиває небо. У ясний день це бірюза, у хмарний — сіро-сталевий тон. Білі укоси кварцитового піску й відсипів підсилюють контраст, тому з дрона водойма здається лагуною.

Саме кадри з квадрокоптера зробили місце масовим близько 2021 року: до того кар’єр знали переважно місцеві. Риба й раки, про які пишуть відвідувачі, для краєзнавців слугують побутовим індикатором того, що вода не мертва. Окреме дослідження, на яке посилалися в 2023 році, відповідало технічним нормам і допускало купання. Це не постійний санітарний паспорт пляжу і не гарантія на кожен сезон після зливи.

Світло і сезон

Відтінок змінюється протягом дня. Вранці низьке сонце дає холодніший тон, опівдні білі схили засвічують кадр майже до пересвіту, надвечір вода темнішає. Після сильного дощу каламутність біля берега зростає на кілька годин або днів: стік із піщаних укосів змиває дрібну фракцію. У липні–серпні верхній шар тепліший, на глибині вода лишається прохолодною через об’єм і підземне живлення.

Маршрут і останні кілометри

Найпередбачуваніший спосіб — власне авто. З Києва їдуть трасою М07/Е373 на Коростень, далі локальними дорогами до смт Дружба. Орієнтир для навігатора — околиця селища, точка біля води близько 51.19° північної широти і 27.97° східної довготи. Останні кілометри часто ґрунтові: після дощу колію розбиває, кліренс звичайного седана може не вистачити.

Цифри в таблиці — дорожні орієнтири з туристичних описів 2024–2026 років, не офіційний замір відстаней. Об’їзд через село Радовель довший на карті, але влітку 2025-го мандрівники фіксували краще покриття і виграш у часі проти «прямої» колії. Громадський транспорт до урізу води не ходить. Робоча схема — поїзд до Коростеня, пересадка в бік Олевська, вихід на станції Діброва-Олевська і ще близько 5 кілометрів пішки чи велосипедом. З багажем реалістичніше таксі з Олевська.

День на березі без сервісу

Типовий виїзд виглядає так. Група виїжджає з Києва близько сьомої, до води добирається до полудня, обходить уступи пішки, купається біля пологішого спуску й їде назад засвітла, щоб не ловити ґрунтовку в темряві. Результат залежить не від «атмосфери», а від підготовки: хто взяв воду, їжу і взуття з протектором, проводить на березі кілька годин; хто розраховував на прокат лежаків і рятувальника, згортається за годину.

• Вода і їжа на весь день, бо крамниця лише в селищі, а асортимент там побутовий, не пляжний.
• Пакети для сміття: контейнерів біля води немає, і все, що лишають, лишається в піску.
• Взуття із зчепленням для укосів і легкий одяг від сонця: білий пісок відбиває світло сильніше за звичайний пляж.
• Аптечка і засіб від комах. Ліс поліський, медичного пункту поруч немає.

Купання тут — на власний ризик. Глибина від берега може зрости різко, під водою трапляються уступи породи, схили після дощу слизькі. Стрибки зі скель — найчастіша помилка: видима прозора вода не показує, де під поверхнею камінь. Дітей тримають на мілині, алкоголь біля такого укосу прибирає запас на помилку. Взимку лід на кар’єрі не місце для прогулянок: товщину ніхто не міряє.

Помилкові уявлення про водойму

Перше: це облаштований пляж. В’їзд у туристичних описах 2025–2026 років лишається вільним, плати за вхід немає, але статусу рекреаційної зони водойма не має. Немає рятувальників, роздягалень, стабільного туалету і чергового, який закриє спуск у негоду.

Друге: бірюзу «дають мінерали у воді», як на термальних терасах. Контраст створюють білий пісок і відбиття неба в чистій товщі. Якщо небо сіре, «мальдівський» кадр не виходить — коктейль доведеться везти в термосі, бар на уступі не з’явиться.

Третє: у 2023 році продали все озеро разом із землею. На аукціоні 9 березня 2023-го єдиний майновий комплекс підприємства пішов із другої спроби приблизно за 2,8 мільйона гривень (стартова ціна перших торгів була 4,8 мільйона, повторна — 2,4 мільйона). Переможцем стало ТОВ «Імуногенетика». Фонд державного майна згодом пояснював, що продали будівлі площею близько 9210 м², зношені на 40–80 відсотків, а земельну ділянку приблизно 128 гектарів — ні. Переможець також мав погасити борги підприємства понад 2,8 мільйона гривень. У 2021 році збиток підприємства становив 95 тисяч гривень, у 2022-му — 290 тисяч.

Доступ після зміни власника

Умови приватизації допускали відновлення видобутку навколо місцевого озера. Станом на туристичні звіти 2026 року берег лишається відкритим для відвідувачів, окремого рішення про закриття чи про платний вхід у відкритих джерелах немає. Це не договір із відпочивальниками, а пауза: приватний власник будівель і державне землекористування можуть змінити режим без попередження на мапі.

Нічліг у самому смт Дружба — приватний сектор і намет, готелів біля води немає. Базовий дах шукають в Олевську, далі за відстанню — Рокитне і Коростень. Зв’язок у лісі плямистий: маршрут і точку збору краще зберегти офлайн до виїзду на трасу.