У Галісії, поблизу міста Ас-Понтес, колишній вугільний кар’єр, який після закриття роками нагадував величезну рану в ландшафті, перетворили на штучне озеро. Про історію відновлення території розповідає джерело.
Видобуток бурого вугілля тут розпочали у 1940-х роках. Згодом поруч запрацювала теплова електростанція. Упродовж шести десятиліть промислової діяльності з надр видобули близько 260 мільйонів тонн вугілля.
Масштаби робіт були величезними. Кар’єр сягнув глибини близько 300 метрів, а площа території, яку фактично поглинув промисловий об’єкт, була співмірною з 1600 футбольними полями. У 1976 році на електростанції запустили чотири вугільні енергоблоки загальною потужністю 1469 МВт.
На піку роботи підприємство забезпечувало близько 700 робочих місць і щороку приносило регіону приблизно 80 мільйонів євро через зарплати та закупівлі. Посилення екологічних вимог Євросоюзу зробило подальшу експлуатацію дедалі дорожчою. У 2019 році компанія-оператор оголосила про плани закрити підприємство у 2022 році.
Як кар’єр наповнили водою
Ще раніше, у 2008 році, інженери розпочали один із наймасштабніших етапів рекультивації — заповнення вже недіючого кар’єру водою. Це вимагало складніших розрахунків, ніж просто спрямувати воду в западину. Фахівці мали визначити швидкість наповнення, майбутній рівень води та можливі хімічні зміни.
Заповнення завершилося 18 квітня 2012 року, через чотири роки після початку проєкту. За цей час кар’єр заповнили приблизно 547 мільярдами літрів води. Згодом на його місці сформувалося одне з найбільших штучних озер Іспанії. Сьогодні водойма займає близько 865 гектарів.
Колишня промислова територія поступово отримала нове призначення. Біля озера облаштували піщаний пляж із сертифікацією Blue Flag — купання там вважають повністю безпечним. Водойма стала місцем відпочинку: туристи катаються на каяках і каное.
Приклад Ас-Понтес важливий не лише для Іспанії. Подібні величезні кар’єри після завершення видобутку залишилися в різних частинах світу — від Німеччини та Австралії до США. Водночас далеко не всі такі об’єкти вдалося безпечно перетворити на водойми: деякі залишаються токсичними або кислими.
Саме тому досвід Ас-Понтес привертає увагу науковців. Дослідження подібних шахтних озер допомагають краще зрозуміти, як контролювати хімічні процеси та екологічні ризики після закриття копалень.
